Лютнева весна
Погоже в лютому на диво,
Милує сонечко ясне,
Травинки пестяться на ниві,
Можливо й громом полосне.
Чомусь закралося сумління,
Що весна рано все ж прийшла.
Щось каркає: ще буде зимно,
Після лютневого тепла.
Може й снігами похурделить,
В замет сховається земля,
Бурульки дід мороз почепить,
Тайком нагрянувши здаля.
Яких чудес тільки не має!
Сприймай буття, як данину.
Хтось холоди нам посилає,
А інший райдужну весну.
Закиньте безвісті печалі,
Такого зроду не було,
Щоб соловейки не співали,
Та рідне поле не цвіло…
17 лютого 2016 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644722
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.02.2016
автор: Микола Паламарчук