Вітер цей такий знайомий. Я його впізнаю
Серед тисячі муссонів, бо його кохаю.
Вітер цей мені приносить разом із весною
Вісті й правду. Він хороший, бо дружить з душою.
І у серці моїм вітер - саме цей, коханий,
Найпрекрасніший на світі, о мій довгожданий!
Саме з ним так тісно й щільно пов'язане серце,
Саме він, мій сокіл вільний, по полю несеться,
Прихиляє до землиці високії верби,
І летить до мене, птиця, стає моїм гербом,
Моїм прапором і гімном, моїм наймилішим.
Хоч зникає він постійно, я його не лишу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644746
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.02.2016
автор: Вогняна