КАМІНЬ
Я – КАМІНЬ! Від старих часів і досі
Мене частенько згадує народ:
Буває, що за пазухою носять,
Буває, кинуть у чужий город!
Шукав мене філософ дні і ночі,
Та марно все – зусиль його шкода!
Хоч я твердий, краплина КАМІНЬ точить,
А під лежачий – не тече вода!
Коштовний КАМІНЬ – в дар коханій жінці –
Приємніший буває, ніж вірші!
Велика прикрість – КАМІНЬ у печінці,
Ще більша прикрість – КАМІНЬ на душі.
Про КАМІНЬ спотикання піде мова,
Коли не дружить з римою перо,
Наріжний КАМІНЬ – то всього основа!
Все – КАМІНЬ!.. Навіть – сам святий Петро*!
*************
Конкурс "Вещь в себе - ноумен" - ІІ місце
* Симон (пізніше Петро) був старшим братом Андрія Первозванного, який і привів його до Господа. Він був син Йони з Віфсаїди (Ів. 1:44), одружений, батько дітей, займався рибальством та проживав у Капернаумі. Згідно з Євангелієм від Івана Андрій з іншим учнем Івана Хрестителя провадить Ісуса до Симона коли вони були над Йорданом (Ів. 1:35-41). Тоді ж Симон був названий символічним ім'ям Петро (з грец. πετρος), що означає — камінь (арамійською його звали Кифа, тобто скеля) (Ів. 1:42). Згодом Господь знову звернувся до апостола Петра зі словами:
«Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце явили, але мій небесний Отець. І кажу тобі, що ти скеля; на скелі оцій побудую я Церкву Свою, — і сили пекельні не переможуть її» (Мт. 16:17-18).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644777
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.02.2016
автор: Лавинюкова Тетяна