Засиніли над озером небеса,
озивалася під ними дзвіниця,
задзвеніли радо дзвони,
розбудили парк ще сонний.
Летіли над озером білі хмари,
сірим низом своїм доторкались
срібних дзвіниць, що на сонці
блищали в небесних віконцях.
Біля озера бувала весна?
Хоча ще лід, але вже вона
топить сніг і хмари розганяє,
а небо синявою розквітає.
Показалися на світ бруньки,
чи уже пора їм і до снаги
уже листочки випускати,
або продовжувати спати?
На світ листочкам не пора,
нехай їх брунька захища,
ще місяць лютий надворі:
у полі і в лісах на волі.
Іще зима не закінчилась
і холоди не припинились,
але на схилах - першоцвіти,
весні зима покаже квіти.
Фотографія автора.
14.02.2016.
Івано-Франківська область.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644791
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.02.2016
автор: Светлана Борщ