Знаєш, а я захворіла холодом.
Душевним. Ну тобто внутрішнім.
Мій лід не хотіла б трощити молотом.
Хоча не дивно. Надворі ж лютий ще.
Весни не буде. Птахам не місце тут.
Цілуйте вітер і геть від мене.
Не до зболених вам, то не ваш маршрут.
Летіть. Я заплітаю вени.
Я заплітаю вени.
Я поховаю свідомість.
Я прибігаю до Сени,
Щоб наректись в невагомість.
Захворіла блакитним холодом.
Захворіла собою лютою.
Вени до сказу тривожать голодом,
І заплакане серце пищить отрутою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644807
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.02.2016
автор: Луноокая