Пам’яті юного Героя
Майдану Устима Голоднюка
Юний хлопець із татом разом
У вогні був пекельнім тім,
Бачив світ голубий цей шолом,
А ім’я цього хлопця – Устим.
Вже від роду обрала доля
З волелюбним таким ім’ям,
Не сиділось йому в теплім домі,
Він боротись пішов на Майдан.
“Зрозуміють” – подумав хлопець,-
“Я без зброї і я не – убивця.»
Із ознаками миротворця
Вранці в небо сумне задивився.
А тим часом бачив катюга
У приціл цю юну дитину:
Перший постріл, постріл другий...
І бруківку вже кров’ю залило.
Тато бився, мов птах підстрілений,
Все шукав десь свого Устима,
А душа – на весь світ : «Не вберіг його”,
А під ковдрами вряд ... – побратими.
Зазирав кожній смерті ввічі,
Все шукав, де його дитина?
Та не було чужих – усі рідні,
Побратими його Устима.
Ще так мало всього побачили,
Може, хтось не кохав ніколи,
І не буде вже сина мати,
Не збудує собі свого дому.
Не посадить великого саду
Із зефірно-рожевими барвами,
І батьків не потішать радо,
І не будуть уже коханими...
Будуть славити їх на землі
За їх подвиг і їх відвагу,
Тільки клястимуть всі беркутні
За життя,що навік обірвали...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644837
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.02.2016
автор: Шостацька Людмила