Слова для тебе вишукані і прекрасні,
Мені зібрати у хвилину цю так важко,
Мабуть, подумаєш – це зовсім не сучасно,
Та називатиму тебе я просто – пташко.
Я не писатиму тобі як часом тяжко,
Мені бува без тебе, без твого тепла,
Як за тобою тужу, мила моя пташко,
Як сильно прагну, щоб зі мною ти була.
Я не писатиму тобі промов розкішних,
Підлещуватися до тебе я ніколи не посмію,
Із слів усіх простих, яскравих і утішних,
Чогось щирішого, напевно, вибрати я не зумію.
Ти не почуєш з вуст моїх хвалебних слів,
Мабуть, не з тих я, що кидає їх на вітер,
Тож ти пробач, якщо вже й зараз не посмів,
Чогось прекрасного зібрати з тих маленьких літер.
Здавалося б, оці прості рядки пишу невчасно,
Пишу, хоч це якось незвично і не важко,
Ну і нехай не модно це і зовсім не сучасно,
Та я і досі зву тебе – моя маленька пташко. ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644970
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2016
автор: choroma