Ранкова кава. Музику мінорну
Перериває диктор на FM
А я з вікна, немов в трубу підзорну,
Дивлюсь на дивний світ суцільних схем.
І тіло рветься в поле край дороги,
Де соняхи ховаються в житах.
Там ведемо із небом діалоги,
Там вітер засинає на плечах,
Там я ховаюсь від усіх на світі,
Ніхто не знає, де мене знайти.
Я розчиняюсь в жовтому суцвітті,
У просторі тепла і доброти.
Знов, перервавши вмить мінорну пісню,
Щось диктор про погоду бубонить.
Він наче перекрив потоки кисню…
Вже треба йти, бо час чомусь летить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2016
автор: Ольга Гала