Розривала серце депресуха,
Заганяла в одинокі дні.
Я благала, та ніхто не слухав
І не вірив стомленій мені...
Так просила, щоб не збожеволіть:
"Пригорщами спокою линіть,
Хоч наприкінці моєї долі,
Хоч пообіцяйте... Хоч у сні..."
Та не чули, мабуть, не хотіли.
Думали: примарилось мені...
Ждали, щоб назавжди відлетіли
Із душі моєї всі пісні...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645172
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2016
автор: Наташа Марос