Безкінечно кричати про зміни і не досягнути.
Хто вона? Вище чогось чи загублене у чомусь?
Вона безліч разів хотіла змінити своє неіснуюче «я»,вона вважала,що її справжність давно пішла від неї,через те кляте нехтування.
Вона палила листя,палила дерева,палила одяг,палила людей,палила серця.
Часто нехтуючи навіть собою,забувала про чужі почуття,а про свої навіть не згадувала.
В її голові крутились сцени її життя,хотілось забути.
Як втекти від цього пекла,до якого вона так часто доливала бензину,щоб краще горіло?
Все,шляху назад немає,слід збирати валізи і зникати з цього чужого життя. Ніякий інтернет,ніякий телефон,ніякі розмови,ніякі цитати,не зрозуміють її.
Її зрозуміє лише вона сама,вона на правильному шляху.
Дитинко,забудь старі телефони.
Дитинко,забудь старі номери будинків.
Дитинко,забудь події,котрі доводили до скаженості.
Дитинко,живи.
Зараз навіть не йдеться про спокійне життя,діло в гармонії. Часто внутрішній конфлікт-страшніше війни.
Ніякий пакт , ніяка домовленість,ніякий розстріл,не зупинить.
Зупинить її лише вона сама,вирішить все лише вона сама,врятує себе від смерті лише вона сама.
Лише вона сама винна,лише вона сама вирішить проблему.
Випливе з ріки,потушить вогонь,вб’є всіх вбивць.
Лише вона.
Лише сама.
Лише якщо захоче.
Прийшов час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645231
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2016
автор: Mary Mo