Два роки потому

Два  роки  потому

По  Майдану  ходжу  тихо,
Заглядаю  до  дворів,
Звідки  ворог  цілив  лихо    
У  звитяжців-янголів.
Все  надіюсь  їх  побачить,
Раптом  хтось  оставсь  живий,
Лишень  пісню  „Плине  кача…“
Плаче  вітер-суховій…
Понесли  у  домовині
Побратими  юнака,
Затремтіло,  мов  билина,
Серце  в  батька-козака.
На  усенькім  білім  світі,
Він  у  нього  був  один,
На  камінні  плачуть  квіти  -
В  Боже  Царство  злетів  син…
Всіх  питає  бідна  мати,  
Чи  не  бачили  доньки,
Стала  Боженька  благати,
Як  угледіла  вінки…
Якийсь  хлопець  обняв  жінку,
Через  сльози  щось  шептав…
Поруч  піп  довбав  бруківку
І  в  квадратики  складав…
Палахтить  вогонь  у  бочці,
Пахнуть  волею  дрова,
Затягнули  пісню  хлопці,
На  Тарасові  слова.
Звідки  вони  могли  знати,
Що  всього  за  кілька  днів,
Підуть  Неньку  захищати
Від  ворожих  москалів…
Наче  грім  –  Героям  Слава!
Приніс  вітер  з  барикад,
Он  киянки  носять  каву  ,
Чути  вибухи  гранат…
По  Майдану  я  кружляю,
Кудись  зникнули  усі…
В  думах  нелюдів  картаю,
Чую  хлопців  голоси…

19  лютого  2016  року  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645249
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.02.2016
автор: Микола Паламарчук