А ти прощався, як останній раз,
Дав настанову «Татка дочекати!»
На пам'ять фото взяв про нас
Й поїхав Батьківщину захищати.
Йшли місяці, години та хвилини
І я чекала з сином в животі
Ти подзвонив, сказав гарну новину,
Сказав «Приїду я, зготуй чогось мені!»
Ми радісно подію святкували,
Із мамою напекли пирогів,
Великий стіл гостини зготували
Усе, що любиш, гарно щоб поїв…
Ніхто не знав, що ти і не скуштуєш,
Що не з'їси й одного пирога,
Що обстріляли і уже не чуєш,
Що куля ворога убити вже змогла..!
Я народила сина, та ти знаєш
І думаю, що бачиш «звідтіля»…
Ти є повсюди й нас оберігаєш
І син гордитиметься татком, як і я..!
Сьогодні тут я, на могилі,
Всі дивляться…з коляскою іду…
Чому ці погляди такі «немилі»,
Коли до батька сина я веду?
Присвячується Героям війни.
18.02.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645414
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2016
автор: bojkiv4anka