Виношу на ваш суд вірш мого юного друга з Києва - Нікіти Довжика.Йому всього 10 років.Це його перша поетична спроба.
Вірш дуже незвичайний.Я була вражена глибоким філософським підгрунтям і художньою майстерністю поета-початківця.
Незабаром поворот
На садок і на город.
А в долині, за городом,
Протікає річка з бродом.
А до річки рано-вранці,
Ходять з лісу сіроманці.
Вони бігають і виють,
В нашій річці лапи миють.
Та до лісу йдуть мисливці,
Сіроманців вполювать.
А коли прийшли мисливці,
Вовки бачать і - втікать!
От і сонечко пригріло,
Ті мисливці вже пішли.
А вовки зорять-бояться,
Знов до лісу повертаться.
19.02.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645435
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.02.2016
автор: Ліна Ланська