Час, немов равлик, повзе без упину...
Похмурий засніжений день за вікном...
Нас є тільки троє - мій друг, я й годинник...
Все клацає стрілками вухам на зло...
Застиглі породи - ще з палеоліту,
Який закінчивсь двадцять років тому...
І світ, немов равлик... Лиш тьма, нема світла...
І нас поглинає у денну пітьму...
Замовкла Аляска зі снігом, мов каша...
І тільки годинник неспинно іде...
Не може мовчати година пропаща...
І лиш в голові дивний голос гуде...
Зима. Хмарний край. Горбачова висоти.
Спадає додолу м'який, ніжний пух...
І час опадає, немов сивий попіл...
Все ж немічний равлик не спинює рух...
20.02.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645486
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.02.2016
автор: Systematic Age