УДВОХ НА КРИЖИНІ (ч. 2)


Він  посміхнувся  щиро  і  сказав:
«Соромитися  більше  вже  не  треба.
Коли  захочеш  –  заходи  у  зал,
Сідай  і  слухай,  якщо  є  потреба!»  
«А  можна  поряд  із  роялем  постояти?
Тут  більше  музики  –  я  відчуваю!»
«Напевне,  більше...»  Вирішив  спитати:  
«А  що  Ти  любиш?  Я  Тобі  зіграю!»
«Я  «Колискову  Умки»  полюбляю…»
«Не  чув  ніколи»  -  сумно  відповів.
«Давай  Тобі  її  я  заспіваю!»
І  залунав  в  пустому  залі  спів:
«В  танці  сніг  кружляє,
Зорі  з  неба  сяють,
Вечір  настає  чарівний.
Полягали  спати
Білі  ведмежата,
Засинай  і  ти,  малий…»
Голосок  її  був  слабуватий,
Але  кожну  ноту  вірно  брала
Став  тихенько  акомпанувати.
Усміхнулась.  Пісню  доспівала:
«Морем  на  КРИЖИНІ,
Як  на  бригантині,
Ми  пливем  між  хвиль  і  вітрів.
І  всю  ніч  на  небі,
Зоряні  ведмеді,
Сяють  для  далеких  кораблів!»
В  оченятах  радість  засіяла…
«Гарна  пісня.  Шкода,  що  не  знав!»
Дівчина  його  ця  здивувала.  
Далі  тихо  акомпанував.
«Морем  на  КРИЖИНІ,  як  на  бригантині,
Ми  пливем  між  хвиль  і  вітрів…»  
Додавала  сили  пісня  ця  хлопчині,
Він  співав  і  вогник  у  очах  горів…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2016
автор: Finist