Він посміхнувся щиро і сказав:
«Соромитися більше вже не треба.
Коли захочеш – заходи у зал,
Сідай і слухай, якщо є потреба!»
«А можна поряд із роялем постояти?
Тут більше музики – я відчуваю!»
«Напевне, більше...» Вирішив спитати:
«А що Ти любиш? Я Тобі зіграю!»
«Я «Колискову Умки» полюбляю…»
«Не чув ніколи» - сумно відповів.
«Давай Тобі її я заспіваю!»
І залунав в пустому залі спів:
«В танці сніг кружляє,
Зорі з неба сяють,
Вечір настає чарівний.
Полягали спати
Білі ведмежата,
Засинай і ти, малий…»
Голосок її був слабуватий,
Але кожну ноту вірно брала
Став тихенько акомпанувати.
Усміхнулась. Пісню доспівала:
«Морем на КРИЖИНІ,
Як на бригантині,
Ми пливем між хвиль і вітрів.
І всю ніч на небі,
Зоряні ведмеді,
Сяють для далеких кораблів!»
В оченятах радість засіяла…
«Гарна пісня. Шкода, що не знав!»
Дівчина його ця здивувала.
Далі тихо акомпанував.
«Морем на КРИЖИНІ, як на бригантині,
Ми пливем між хвиль і вітрів…»
Додавала сили пісня ця хлопчині,
Він співав і вогник у очах горів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2016
автор: Finist