Розтрощені голови, очі в синцях,
Поламані ноги і руки –
Картина важка й неприваблива ця.
«За що нам, за що такі муки?
В нас мирне зібрання і цілі ясні:
Порядність же скрізь має бути…
Кричали ж усі і не раз навесні:
В Європу йдемо! Що ж за люди:
Сьогодні – одне, а назавтра – аніч,
У кого очей позичали?
Зустріньтесь із нами, хоч раз, віч-на-віч, –
Щоб ми вас очима стрічали.
Чогось вам стабільність потрібна і край,
Менжуєте нами – народом,
Для вас в Україні – давно уже рай,
Та ми – трохи інша порода,
Що цінності інші давно сповіда,
Її залякать – неможливо,
Вона не стріляє, не б’є, не рида –
Й достойно збере своє жниво!»
5.12.2013.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645652
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 21.02.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)