Пробудний сміх,
Прокрався в спомин
Твоїх надій
Твоїх ночей
Простиг у простиню завитий
Проникся вічністю речей
Заметушись й затихни, лихо
Тікай кудись, бігом, притьма
Ти будеш плакати так тихо
Твоя сльоза така смішна
Ти будеш думати даремне
Ти будеш вірити в пусте
А ПОТІМ жити чимсь нікчемним
А ПОТІМ слухати німе
Пробудний сміх
крадеться в спомин
твоїх надій
твоїх ночей
Ковтне його вчорашній ворон
По тілу лиш мороз пройде
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645671
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.02.2016
автор: Kira