Лежать на Колимах і моїх два діда.
Писали на них не хазари – сусіди.
Не фіни, румини, казахи чи німці
А наші сусіди і всі українці.
І руки в*язали, і допит вели,
І ті що стріляли теж наші були.
Причина тут геть не в послах й кочегарах,
Що предки мої опинились на нарах
Десь глибше потрібно шукати її.
Не знайдем – загинемо браття мої.
Нас дурять, лякають, на брата цькують.
На брата щоб вилляли ми свою лють.
Що сталося з нами тієї зими.
Ми іншими стали неначе й не ми.
Собі новину ми зробили сумну.
В свій дім запустили злодійку війну.
Давайте будемо відверто і щиро
У собі шукати дорогу до миру!
По різному кожний з нас бачить дорогу,
Але в цій війні не буде перемоги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645675
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2016
автор: Прожилий