Я бачила, як квітка розцвіла,
де джерело в діброві.
Розквітла зраночку вона,
горять мов вогники пелюсточки червоні.
Та чомусь сумно стало враз мені.
Ні, ні : тієї квітки не зірвали.
Її яскраві ніжні пелюстки
червоні краплі крові нагадали.
О, скільки крапель! Гірко, гірко так...
Скотилася з пелюсток тих краплина.
Зі мною плаче квітка ця ясна?!
Не плач. Бо матері ми не повернем сина.
Нехай ясніють ніжні промінці,
бо душу не вони рвуть, а - вовчина!
У вовчій шкірі ті люди - вовки.
Та проженемо, проженем їх, рідна!
А ти цвіти, цвіти... І радість в світ неси.
Ти дуже гарна, квітко моя світла.
А ти цвіти, цвіти... В тобі немає гіркоти.
Бо ти ж для радості, для радості розквітла!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645680
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.02.2016
автор: Надія Башинська