Вишивала мама вишиванку,
ниточка шовкова тонко вилась.
Вишивала мама та й співала,
пісня в вишиванці залишилась.
А в тій пісні явір біля двору,
чорнобривців ясних тут багато.
Щоб дорога йшла у світ широкий
й завжди поверталася до хати.
Вишивала мама вишиванку
у саду, де квіти променисті.
Ниточка тоненька ніжно слалась,
зорями розсипалась на листі.
А в тих зорях явір біля двору,
чорнобривців ясних тут багато.
Щоб дорога йшла у світ широкий
й завжди поверталася до хати.
Колос золотий тут зріє в полі,
щоб весела доля та щаслива.
Вишивала мама та й співала,
бо сорочка гарна та для сина!
В тій сорочці явір біля двору,
чорнобривців ясних тут багато.
Щоб дорога йшла у світ широкий
й завжди поверталася до хати.
Вишивала мама вишиванку,
Ниточка шовкова тонко вилась.
Вишивала мама та й співала,
Пісня в вишиванці залишилась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645698
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2016
автор: Надія Башинська