Діти Лиса Микити –Мицько й Міна,
Колись були йому по коліна,
Та стали швидко підростати ,
І онуків стали йому старати.
А онуки також не дрімали
І ще більше дітей настарали.
Та й Бабаї ночами не спали,
Роботу свою не запускали…
І тяжка тепер в лісі настала година,
Бо при владі тепер уся їхня родина.
Бабіїв та Лисів повсюди тепер маєм.
Без них справи ніякої не порішаєм .
Закон про розкіш недавно прийняли
І ведмедя за барліг оштрафували.
Косолапий того закону раніше не мав,
То й завеликий барліг собі збудував.
А для білок також закон прийняли,
Щоб на землі не господарювали.
По деревах мають тепер вони жити ,
Мед в дуплах шукати... Медовуху пити...
А то горіхи , гриби влітку збирають,
Самі їх споживають. Землю розгрібають.
Податок Лисам та Бабаям не платять,
То ж прибутку тепер менше вони мають.
Вовкам ще більші права звірячі дали,
Щоб лісові звірі на багатстві не дрімали.
То дрібну звірину податками обклали,
І вовки її ганяють. Наздоженуть- роздирають.
А висновок такий маєм мати -
До влади Бабаїв та Лисів не допускати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645734
Рубрика: Байка
дата надходження 21.02.2016
автор: dashavsky