Ти пахнеш корицею
Пряний, мов осінь,
І мені на мить здалося,
Що ти тепло пропускаєш крізь себе,
Лишаючи собі тільки вічність сонця.
Ще вчора я кричала, що все відносно,
Що ділю півжиття, півшляху, півсерця
З тобою, напевно, і це відбулося,
А я, все ковтаючи, думаю:
" Як це "?
Вбирати себе у невідане, одержиме, палке
Почуття, стали такі потерті
Немов комунальна квартира,
Що збирає по собі конверти,
Які хтось писатиме, відправлятиме,
А потім, можливо, шкодуватиме
Себе, звісно…
Ми не навчились ще досі любити,
Тому ми плачемо, жаліємо, терпнемо,
А мені треба просто липовий чай з медом
І пряного, мов осінь, тебе…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645765
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2016
автор: Lesyunya