То не я розбирала завали
Сірих днів і безсилого слова,
То не ми від учора казали,
Що слова наші щирі - полова.
То не ти не повірив відразу
Моїй пісні, бо зболене ниє.
Я б не бачила в тому образу,
Не навчили любити, не вміє.
Не питали нас, хто ми і звідки,
Просто нищили повним презирства,
Зверхнім поглядом вени на нитки,
Щоб сплітати мережку блюзнірства.
То не я вже й чекати не стала,
Доки стану тобі у нагоді -
Навпіл порвана ніч лоскотала
Мою душу до смерті...та годі!
Хай там що, хай там як, на коліна
Нас не кинути страхом, чи гнівом.
Де вже крові проллється краплина -
Там калина палаючим дивом.
21.02.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645791
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.02.2016
автор: Ліна Ланська