УДВОХ НА КРИЖИНІ (ч. 3)


Вона  так  щиро  зааплодувала:
«А  ще  казав  що  пісню  Ти  не  знаєш!»
А  потім  ще  наївно  так  сказала:
«Співаєш  Ти  так  гарно,  як  і  граєш!»
«Співаю  трохи  гірше»  -  засміявся.
«От  ми  вже  десь  годину  розмовляєм,
А  я  ім’я  Твоє  ще  не  дізнався.
Хоча  так  мило  ми  удвох  співаєм…»
«От  я  -  Роман»  -  представився  він  їй.
Вона  питання  ніби  це  чекала:
«Я  –  Юля…  А  у  Тебе  рак  який?»  -  
Так  просто  по-дитячому  спитала.
Він  засмутився,  але  відповів:
«Рак  у  легенях  і  кістках  –  саркома…»
«А  мій  у  мене  в  голові  засів  –  
Пухлина  рідкісна  –  астробластома…»
«Не  чув  ніколи…»  -  ніби  запитався
«От  бачиш!»  -  гордо  так  сказала.
«Так  «астра»  -  зірка»  -  тихо  здивувався.
«Лиш  тільки  чорна»  -  сумно  так  зітхала…
«А  назва  правильна  –  в  очах  буває  темно.
На  мене  опромінення  чекає.
Але  спочатку  операція,  напевно.
От  тільки  ліків  тут  невистачає…»
«Мені  вже  операцію  зробили.
Тому  я  ще  погано  дуже  граю»
Вона  сміялася  над  цим  так  щиро:
«Погано  граєш?  Краще  не  буває!
Я  у  житті  ніколи  ще  не  чула,
Щоби  ще  хтось  так  дивовижно  грав!»
У  щирості  така  наївна  була.
Він  з  радістю  у  серці  їй  сказав:
«А  хочеш,  буду  я  не  просто  грати?
Так  хочеться  з  Тобою  говорити,
Про  музику  Тобі  розповідати.
І  вечори  всі  разом  проводити…»

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2016
автор: Finist