Іноді б кинути все, зникнути в бездні.
Сонце закрити фіранкою тихих надій.
І сповідати незнані світи величезні.
Десь в океанах блаженних і відданих мрій.
Іноді б ранок почавши, і просто спросоння
Вирватись з вихору сірих пустих амплуа.
І подолавши двері усі й підвіконня,
Ринути в тропіки, десь на піски Гоа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645866
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 21.02.2016
автор: Анастасія Кравець