Наснилося сьогодні, що померла
Якось так тихо, просто і раптово.
А усвідомивши, куди попала
Я правила збагнула поступово.
Приміщення, як поверхи в будинку,
Але без стін, лише підлоги, стеля,
Живі та мертві ходять вперемішку
Навчитись треба розрізнити де я.
Є там учителі, як в нашій школі,
Тихенько щось підказують неначе:
- Живих тобі не варто зачіпати,
Робися, що ти ніби їх не бачиш.
А в мене думка лиш одна, настирна:
- Серед живих, мій чоловік і діти.
Як мені правду всю їм розказати,
Що в смерті цій нема кого винити.
Отак, блукаючи поміж усього,
Я увійшла до вищих кабінетів
Просила щиро: хочу повернутись,
Щоби почути шепіт очеретів,
Світанок щоб зустріти веселковий,
Що гріє днину сонячним натхненням
І найрідніших міцно обійняти
Душі щоб передати одкровення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645931
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 22.02.2016
автор: Батьківна