Плине часу ріка,
несе човники доль.
Я в одному сиджу,
ти назустріч пливеш.
Милий погляд сумний,
ніжних рук теплота...
Так хотілося нам
зупинитись на час.
Та для нас - тільки мить.
Нас розносить ріка.
Встигну кинуть лиш іскру
із серця свого.
Запалити човни,
розтрощити той час,
Розчинитись в обіймах,
навіки зростись!
Та не можемо ми
зупинить часу плин!
Ми приречені вже,
Ми безсилі в борні.
Невблаганний час-кат
жене далі човни.
І пливеш ти - на СХІД -
Я ж - на ЗАХІД пливу.
Ми [b]зустрілись[/b] на мить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646060
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2016
автор: Мирослава Жар