І.
Минуле славних подвигів
Застигло в пам’ятках,
У камінних обличчях міст.
Сини Карлові і Людвигів
Чеснотами й мечем
Їх величі ствердили зміст.
Віків розпечених тонни,
Гартовані духом,
Залиті у вічні зразки.
Порядок чинили Оттони,
В заповітах вказали
переможцям стежки.
Німеччина світлом
Полярної зірки
Шляхом Європу вела.
Розніженим вітром
Геть відмайнула
Від сил своїх джерела.
ІІ.
І гніт позірної свободи
Брудом в головах
Замережив рабства павутину.
Гріхом бридкої насолоди
Хитрий гуманізм
Право вкрав на Батьківщину.
Тож під приводом рівності
Урядові расисти
Ворога пустили в міста.
Натомість німецької вірності –
«Алах акбар!» –
Півмісяці замість хреста!
Облуда «прав людини»
стала зброєю війни
проти корінних народів.
Нею здолані родини
З Африки вітають
"Нетолерантних» пішоходів.
ІІІ.
«Невже той скоро час, –
Уве сумував, – коли
Тут доба чужих нова?»
«Чин і без наших мас, –
Твердила Беата, –
Лиш «дії, а не слова!»
Історія любить атентати –
Невинних нема.
Ми зупинимо ці каравани.
Не будуть спокійно спати!
Знають окупанти:
Ми – німецькі партизани!
До унтергрунду! Іди у вільне
Небезпечне життя!
За обрій – у вічність шосе.
Успіх атак – щастя підпільне:
Білим майбутнє –
Німеччина понад усе!
18-22.02.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646085
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.02.2016
автор: Юрій Ноєвий