Я вертаюсь з дороги
На ті рідні пороги...
Я завжди так хотіла цього...
Серце зболене, може,
Поможи мені , Боже,
Донести моїм дітям його !
Я вертаюсь до хати,
Звідки батько і мати
Проводжали удвох у світи...
Де ж тепер ти, мій тату?
Скільки болю багато...
Ту дорогу згори освіти.
Я приїду додому,
Аби місцю святому
Поклонитись й молитву сказать,
Розказать тобі, тату,
Скільки всього багато
Довелося мені скуштувать...
Буде мама стрічати,
Вже одна і без тата...
Звикла, матусю ? - А ти ?
Десь поділось з-під стріхи
Стільки радості-втіхи...
До кінця вже той хрест нести .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646130
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 22.02.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова