Мовчимо. У кімнаті - тиша,
За вікном не стихає злива.
Ти не поруч, ти набагато глибше.
Я живу, я уперше суцільно щаслива.
Мовчимо. Стеля дихає мертвим спокоєм,
В напівтемряві стискаю твою руку.
Дощ у вікно – даремні докори.
Серце у грудях божевільно стукає.
У цю мить ми, здається, за всіх сильніші
І серпневою зливою в груди, мов валом.
У мене до тебе промоклі щасливі вірші,
Мені тебе поруч так нестерпно мало.
Мовчимо…
Говорять лиш руки. Надворі –
Дощ потоками рясними.
Торкаєшся так щиро, боязливо.
Лише у грудях – шалений стукіт,
Мов відгомін далекої зливи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2016
автор: Іра Табак