Летять роки, неначе птахи в вирій.
І плине час-його не зупинить.
Хай скаже хто, як у буденні сірім
Нам щастя зупинити світлу мить?
За що боротись? Чим у світі жити?
Для чого взагалі прийшли в цей світ?
І що для того треба нам зробити,
Щоб не скінчився, не збіднів наш рід?
Не вдаючись у філософські хащі
Напевне знаю я лише про те,
Що скільки не молись на день вчорашній,
З молитов тих життя не проросте.
У ньому є важке і неможливе,
І дай нам, Боже, розуму й снаги,
По правді жити, вірить в справедливість,
А розрізнить важке і неможливе
Нам допоможуть наші вороги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646224
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.02.2016
автор: Олена Бокійчук