Лютий знеможено дихає.
Березень рветься до діл,
Ходить вечір’ями тихими,
Гріє повітря довкіл.
Зранку до неба помолиться
Й впевнено робить свій крок.
Вітер на шапці у молодця
Мостить гніздечко з гілок.
Скоро птахи там усядуться
Вернуть із теплих країв.
Сонце воскресне і внадиться
До розімлілих лугів.
Витягне травку і квіточку
З ґрунту, неначе злодій.
Серце прорветься крізь кліточку
Птахом весняних надій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646321
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.02.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)