Намалюй мою душу простим олівцем на папері,
На вікні у трамваї вечірнім, що їде в депо,
Ієрогліфом древнім у темній глибокій печері,
У готичному жанрі великого Едгара По.
Відшліфуй силует їі сивим і вогким туманом,
А до серця добав її промінь весняного сонця,
І облий його чистим розчинним пропаном,
Щоб служив їй у вигляді охоронця.
Намалюй мою душу піском у твоїх долонях,
На безкрайньому небі вершками білих хмарин,
Листопадовим листям на всіх нічних підвіконнях,
У очах моїх кольору аквамарин.
А як зхочеш добавити в неї, які небуть барви,
То не думай так довго і голову ти собі не ламай,
Вона в мене яскрава, сіяє, вона різнобарвна
І так буйно цвіте у мені неначе розмай!
30.12.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2016
автор: Юлія Нова