Полотно – велике , темне , чорне,
Зоряну ніч до себе горне .
Як безмежне диво серед ночі
Місяць сяє прямо в очі.
Чуєш ? Шелест листя , та тишу ясну?
Бреде ніч прекрасна по світу.
Дивишся та гадаєш ,
Що ти в цьому світі маєш?
Чи для когось щось ти значиш?
Голова в верх у тебе піднята
На зоряну , ясну ніч ,як пташина та ,
Яка не може собі знайти кутка.
Пурхає , літа , щось собі бурмоче,
Хоче жити , байдуже чи вдень чи вночі
Випускає свого серця ключі ,
Бо щастя своє хоче відкрити
В морі сяяння зірок , свій стакан налити.
Пташина та , це втілення твоєї плоті,
В чорній безодні твоєї душі .
А чи уявляєш ти ,
Яке щастя хочеш знайти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646348
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.02.2016
автор: Yaroslava