"Вот бреду я вдоль большой дороги,
В тихом свете гаснущего дня..."
(Ф. Тютчев)
Тихо падає,падає листя -
Незбагненна в природі печаль,
А мені все весна моя сниться,
Та її не повернеш на жаль.
Кожен день,кожна мить неповторна...
Вічно б слухав той голос, той спів,
Та до серця уже не пригорнеш
І не скажеш несказаних слів...
Не побачиш світанків казкових,
Які так легковажно проспав,
Ради Бога прости,- не промовиш...
Ти спізнився,герой,ти відстав.
І заплаче душа,стисне горло,
Ну а небо таке голубе!
- Не спізнися,- гуділа дорога,-
Ще хтось зможе почути тебе...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646421
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.02.2016
автор: Михайло Гончар