Не вам, повірте, витирати мій слід,
Гріховно живу чи беззмістовно.
Коли вже збиратимусь у політ,
то не один, нас таких повно.
Хаотично в нікуди крокуємо сміло,
Спираючись тільки на власні спини.
Щоб нам у часі ніщо не боліло
ми вічність обріжемо до хвилини.
Заповз хтось голодний у наші душі,
та зжер там усе до малої крупини.
І носить по світу блукаючі туші,
що часто сміються, та все без причини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646465
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.02.2016
автор: Третій знизу