Кум свого кума-мисливця зустрів і питає:
- Де Ви, куме, десь півроку майже пропадали?
- Не питайте, - кум говорить з жахом на обличчі, -
Йшов на кабана та кулі забув до рушниці.
Вепр узрів мене проклятий і гайда за мною,
Я стріляти, бачу - трясця, де ж мої набої?
Зрозумівши цю халепу, кинувся тікати,
Благо, вепр не переносить газові атаки.
Він відстав, а я на дуба, майже на верхівку,
З переляку і сидів там, обійнявши гілку.
-Ну а їли що, а пили? - кум почав питатись.
-Жінка з дому все носила, куди їй діватись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646479
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2016
автор: Oleksandr Poprotskyy