* * *

Вірш  написаний  під  впливом  розмови
Із  С.  Хмарою  у  студії  з  Дроздовим.

Молодець  пане,  Хмара!
Ви  правильно  кинули  камінь  у  ціль.
Звичайно,  не  так,  як  колись  із  запалом  і  жаром,
Але  видно  у  серці  є  біль…
І  ви  –  патріот  Батьківщини.
Боятись  вам  нічого,
Бо  все  перепробували  на  смак.
Ви  були  ворогом  Радянській  владі.  І  мічений,
Що  не  любив  комуняк  
І  за  це  гнив  по  тюрмах  впертий.
А  нині  –  вільна  Україна…
І  москаль  –  псюга  закусав  усіх  нас.
На  сході  Донбасу  вже  повна  плакуча  руїна…
Казиться  за  вплив  педераст,
Що  Кремль  московітів  обіймає.
А  наш  Падишах  все  кружляє…
Народу  розказує  якісь  байки  –
Все  АТО  і  АТО,  не  війна  в  нас  палає
І  правду  сказати  якось  не  з  руки,
Бо  в  агресора  там  його  бізнес.
Не  тільки  в  Росії,
В  Україні  підприємств  –  вагон,
Які  вдало  прихватизував  і  збулися  мрії…
На  брехні  президентом  став
                                                                   І  все  стало  його…
А  народ,  як  завжди,  обманули.
Так  ви  -  праві,  пане  Степане.
Та  все  це  ми  знаємо,  знаєм  тепер.
І  ви  вже  кажіть,  кажіть  як  колись  полум’яно,
Бо  не  з’їсть  вас  оцей  ненажера
І  не  виплюне  кості  старечі.
Бо  за  ним  пильно  світ  споглядає…
Крок  назад  і  хана  вже  йому.
Так,  що  сміло  Герою,  хай  ніщо  не  лякає,
Бо  за  правду  не  гріх  розбивати  пітьму,
Коли  кривда  й  брехня  сідлає  людину.
Що  до  зради,  до  речі,
Тут  кожному  воздасся  по  заслузі:
І  всі  повзучі  і  кусючі  і  продажні  гади,
Що  з  москалями  у  тісному  союзі
Будуть  рано,  чи  пізно  покарані.
Якби  у  нас  ядерна  зброя  була
То  й  не  було  б  сьогодні  війни.
І  Вкраїна  б  у  мирі  спокійно  жила  і  цвіла,
І  кацап  не  здирав  з  нас  останні  штани…
А  ви  говорили  тоді.  Не  послухали.
Ви  кричали…
Я  пам’ятаю,  ви  голодували…
Вас  кинули  на  нари  і  зробили  дурним.
З  вас  сміялись,  розводили  чвари,
                                                                     Насильно  напихали…
І  Україна  залишилась  ні  з  чим.
І,  можливо,  нині  вас  тільки  зрозуміли.
А,  можливо,  і  ні,
Бо  великі  гроші  роблять  свою  темну  справу,
Де  вбивають,  грабують  і  спинку  не  знають.
Олігархи  панують,  за  народ  забувають.
Отака  в  нас  історія,  пане  Хмара.
Бездарна  політика  веде  до  руїни,
А  творити  новітню  –  це  вже  молодим.
Ми  відчалюємо  від  берега  назустріч  невідомості
І  пливемо  по  течії,  що  несе  у  вічність,
Де  спокій,  радість  і  блаженство,
Бо  ми  вже  старі  хруні,
Але  ще  сіпаємось  і  кусаємось…
А  31  серпня  15  року…
Я  з  вами  згідний,  як  ніколи,
В  усьому  -  винна  влада,  щоб  не  оговтались  від  шоку,
Що  наголосували    дурні  Миколи
Скерувала  народний  гнів  у  інше  русло.
Та,  що  там  чотири  життя???
Ми  –  гвинтики.  Ще  будуть  солдати…
Путін  –  гад  підривав  висотки
                                                                       Без  совісті,  без  каяття,
Щоб  рейтинг  лише  підняти
І  втриматись  на  троні  якнайдовше.
Янек  у  нас  катюга
Робив  теракти  у  Дніпропетровську,
Щоб  інший  покаявсь  такий  як  і  він  бандюга
І  склав  свої  статки  на  моду  московську
До  ніг  правителя.
Я  б  багато  іще  оповів,  та  нехочу.
Степан  Ількович  ви  –  молодець!
Так  дивлюсь  на  це  все  і  тупик…
                                                                         Але  я  напророчу  –
Диктатуру  військову…й  біді  всій  кінець.
Лиш  після  прийде  щасливе  буття.
А  при  нашій  системі  –
Народ  буде  вічним  рабом,
Бідаком  і  батраком…
І  це  вже  заюрзана  тема.

15.01.16р.




                                                                                 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646532
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 24.02.2016
автор: Василь Дальнич