Немає сенсу скаржитись на світ,
Мабуть, почати треба дійсно з себе.
Це як в дерев нема зелених віт,
Якщо коріння згниле та завмерле.
Мабуть,все глибше ніж у голові,
Всі хочуть,щоб змінилось все навколо.
Але навіщо ці зміни землі,
Якщо все людство в лицемірстві потонуло.
Не розумію, як так можна жити,
У ницості і, вибачте, лайні.
І кажуть всі; "Ми хочем щось змінити",
Але нізащо не мінятися самі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646657
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.02.2016
автор: Світлана Глушко