За вікном крутилися сніжинки,
а може це були феї-балеринки?
Це вони у пачках із мережива
за вікном літали і за садом стежили.
Густою пеленою пролітали сотні фей,
вітер: неначе ліри торкнувся Орфей,
присіли феї на дерева і стовпи,
обліпили скло і ліхтарі.
Присідали на зеленій огорожі,
на криницю і на лавочці пологій:
для сніжинок гру продовжував октет
і знову танцював увесь кордебалет.
Танцювали балерини на льодовій сцені,
фуете прекрасно виконали недаремно:
вже до ранку сад весь і доріжки
сніг засипав, і веранду трішки.
Сніг засипав яблуні й тополю,
що згиналися під вітром серед поля,
у верхах оркестром симфонічним загудів,
репетицію виставою продовжити зумів.
А як тільки наступав світанок,
наче білої куліси опускав серпанок,
час природному театру відпочити,
милуватися виставою і оцінити.
Анімація із інтернету.
24.02.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646703
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 24.02.2016
автор: Светлана Борщ