[i]Сюзанна, невістка вельможного князя острозького, українського
можновладця, була отруєна на балу у свекра. Причиною стала її
палка любов до козацького сотника Северина Наливайка.[/i]
Зове Горинь, зове таємна стежка.
Та зараз – бал. Замовкніть, голоси!
В мазурці проплива розкішна чешка –
Така зваблива, в повені краси.
Пройтися з нею мріє кожен модник.
Нервують дами в рамках на стіні.
А їй здається – поруч любий сотник
Гарцює на буланому коні.
Лукавить свекор-князь: «Оця-от звістка
Уб’є батьків.- Чи відсилать таку?
Пошо моя укохана невістка
Трутизні чорній стала до смаку?
Ніхто не зміг, як чешка, смакувати
Любовний трунок в самозабутті.
Прошу вельможне панство танцювати
Танок, останній в юному житті!»
Не пий, не пий, Сюзанно,
Отруту за столом
Трутизна, мила панно,
Змішалася з вином.
Ти п’єш аж до останку
А потім – біль і жах
Холоне обрис замку
В фіалкових очах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646767
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2016
автор: Галина Будянська