Подаруй мені тишу, благаю,
Загубилася я на шляху
Я все йду босоніж до гаю,
Але ж серце повне страху.
Тільки прошу, ти дочекайся,
Вір мені, та будь поряд зі мною.
Просто серцем своїм прислухайся,
А я буду твоєю весною.
Заблукала я, розумієш?
Бо життя тільки ранить щодня,
Якщо серце твоє зуміє,
То побачить весь світ цуценя.
Цуценятко – то ж я …. Роздивись –
Очі сповнені сліз та жалю
Душа скиглить і розпач скрізь
Де ні глянь - одне дежавю.
Час – єдине наше спасіння,
Бо мудрішим він є за нас
Вірю, буде той час воскресіння,
Що понищить хаос в один раз.
Не чекай на слова у прозі –
Неспроможна я зараз на них.
Бо лірична стоїть на порозі
Леді, подих якої стих.
Зазирни в мої очі – пустелі,
Розтопи в них всі сумніви й гнів.
Краще візьми свої акварелі
Та малюй в повітрі журавлів!
©Баклан К.Ю. 22.02.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646920
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 25.02.2016
автор: Аксінія