***
Мов пір`їнкою торкнулося крило
до щоки — так подихом весняним
свіже небо розігнало кров,
ніби залишилося востаннє
зустрічати березень мені,
у травневій ніжитись купелі,
а липневі ночі запашні
ввірити мотивам Ботічеллі.
Прийде осінь. Спалахи жоржин —
відчуття довершеної втрати.
І незчуєшся: сніжить, сніжить...
Господи, не хочеться втрачати!
лютий 2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646938
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.02.2016
автор: Надія Позняк