Що ти дивишся, вербо,
старенька моя?
Пам'ятаєш –
була молоденька,
коси в річці
і ніженьки в річці стоять.
Як же славно було,
моя Ненько...
Гомінкий, галасливий
той натовп людський.
З тебе хлопці
стрибали у воду –
поряд яблук гора
і рибальські вудки,
та природи
ще первісна врода...
Загорілі тіла,
дужа сила в руках –
відпочинок
й робота, все поряд.
Зрання нас до життя
гучно півень гукав
і ніякої смути,
і горя...
26.02.2016г
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647023
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2016
автор: Променистий менестрель