Я не зову себе поетом -
Пишу, що відчуваю, чим живу.
Та все ж словесним переплетом
Душу чиюсь невабом й зачеплю.
І викупаю в ніжній ласці,
Й жалом дійму глибинного живця.
То хепі енд завжди у казці,
В житті не обійтися без правця.
Тут править балом світ свободи
Й відозва миру в гарячних серцях.
Духовність з цвілістю, де проби,
Вставляє в груди заржавілий цвях.
І вибір ставить сам на якір -
Служіння має різнобарвний блиск.
То честь і слава, гра, де докір -
Тінь Гамлета, квота у вічність - зиск.
26.02.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647071
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2016
автор: Валентина Ланевич