До заходу сонця зимі залишилось півнеба,
На сході весни стаємо на грамики кращі,
Торкатися світу міг березень зараз уже би.
Нізащо.
Зима не дозволить нізащо.
Взаємно шукали шляхи до і від серця,
Взаємно вмирали тендітними птахами в січні.
Проходить усе, та весна кожен раз повернеться.
Навічно.
Твою весну хочу навічно.
Нам сенси життя одні заміняють на інші,
Вриваються в душу, вливаються кров'ю у жили.
На сході весни небезпечно залишитись гіршим.
Любили.
Нам треба щоб ми й нас любили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647188
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2016
автор: Альона Вікторівна