Підсохло тіло вполовину,
Не скрипка я вже - не герой.
О, де ті плечі з пів – аршину,
Коли був парубок ще той.
Гонив, як півнів, я піжонів,
Як рибу в гавань заганяв.
І не шістьорив в фараонів,
Совдєп нормальних не чіпав.
Нема тепер давно вже честі
І так онуки обізвуть…
Ні, не мої та біль до жесті,
Коли в душі колише муть.
Кому, куди і як кричати,
Кругом сидить лукавий жид.
Не можу більше вже мовчати,
Маланець, як ти вже обрид!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647191
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.02.2016
автор: Дід Миколай