Вдягнувши постоли й нову тужурку,
[b]Васько [/b]смугастий йшов до бiленької [b]Мурки[/b],
У таку пору року баритись не слiд -
Це знає кожний березневий кiт,
Бо навеснi не терплять кiшки самоту,
Запiзнишся - вiддасться iншому коту!
Радiла Мурка, що Васько з'явився,
Смугастий котик також не журився,
Вони весiлля справжнє розпочали...
В екстазi пронизливо верещали...
Щоберезня це трапляється знову...
...Ви здогадалися, про що йде мова?
*********
...А пiд пiдлогою, на перший погляд - тиша,
Але, насправдi, там улаштувався... [b]Пишик[/b]!
Свiй час не марно Пишик витрачав,
Бо пiд пiдлогою вiн... [b]Пишеньку[/b] кохав!
Байдуже їм було i до кота, й до кiшки -
Пухнастим, сiрим двом галицьким ******!
---------------------------
Хто пiд пiдлогою сидiв?
Про яких йдеться звiрикiв?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647225
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2016
автор: Mik (галицька миша)