Танки, буки, смерчі, гради,
Димом затягнуло хмари.
Кров, руїни, біль і скрегіт
обгорілого металу...
Ти ж завжди мені був братом,
Що з тобою, друже, стало?
Ти пішов з ножем на брата,
Мати геть зреклася сина...
Брате, жде тебе розплата,
Бо не вмерла Україна!
Я не вірю в нашу владу,
Я не хочу воювати!
Я не хочу, щоб хто-небуть
Був повинен помирати!
Але знову там стріляють...
Хай діждеться мати сина...
Хай над світом залунає –
Ще не вмерла Україна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647232
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.02.2016
автор: Олена Бокійчук