Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
[i]Ви знаєте отам далеко на Вкраїні, якою вона
є чарівною у дійсності – «пізня ніч» Тичинина?
Та ні… Ви, не вірячи у Вашого Орфея, не маєте
справжніх уявлень, щодо... містичних таємниць
свята сія – «творчої ночі» Павла Григоровича.[/i]
[i] Валерії Л. Андрієвський присвячую[/i]
[b]Не Зевс, ані Христос…
(або: «Сoняшників лорнети»)[/b]
Не Зевс, ані Христос-Інфант, чи Пан (-в-жупані)
Любов лиш соц-сонетів таємниці сповідає, ся до неба поверта...
А я… і далі [i]ритмові[/i] у серці танок мій справляю (авжеж!..)
– Початок всім планетам і живим світам
Я був – не Я. О ‘дно… Знеснів у цій – борні без дна, знемріяв
Та добре… дзвони ще лунають тут навколо по церквах
Хітон, знайшлась причина, – в темряві знетворчів неофíрній
Благосвітителей і дотепер ось рyки… на устах
Єдиножди прокинувсь – вже я [i]Ти[/i], суть
Гей!.. – навкруги по всіх висотах й глибинáх
Біжать світи осяяні десь – геть… і кеди тиснуть
Та все потоками біжать… та в радієвих все… та все – мелодія́х…
То ж ніби я – самa весна! І от вловляю
Акорди тих планет, що сам колись творив
Зазнав я Бога – зовсім він без Гніву...
Лиш [i]Сонячні Кларнети[/i] юних дів і днів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647278
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.02.2016
автор: Tychynin Herbert